Григорій Козьма: Добро знає ваші імена

ElitExpert продовжує серію публікацій про гуманітарні та волонтерські організації Одеської області. Сьогоднішній наш співрозмовник — засновник та керівник БФ «Європейська Фундація для України», журналіст-розслідувач Григорій Козьма.  

Він запам’ятався тим, що в перші дні війни віддав ЗСУ два своїх броньованих автомобілі, а також заснував фонд, де волонтери в Україні, Норвегії, Румунії, Польщі, Німеччині займаються волонтерством на підставі договорів. Багато експертів називають цей Фонд еталоном організованості.

— Чим для Вас стало волонтерство та чому Ви почали цим займатись?

— Волонтерство для мене стало своєрідною відповіддю на військову агресію проти України. Ніхто з нашої команди до війни не займався благодійністю. Я, наприклад, займався журналістськими розслідуваннями на антикорупційну тематику, зокрема, досліджував, як корупція шкодить нашій обороноздатності.

Але 24 лютого я віддав для потреб ЗСУ два своїх броньованих автомобіля вартістю понад $20 000. Ще одну автівку вартістю $8 000 пeрeдaв для волонтерських перевезень гуманітарної допомоги. Так розпочалось волонтерство, розпочалась діяльність Фундації.

Зараз кожен громадянин України допомагає чим може. Від нашої допомоги залежить майбутнє нашої держави, наше майбутнє і майбутнє наших дітей.

— З чого розпочиналась благодійна діяльність? Яким напрямком допомоги Ви займаєтесь тепер й чому?

— Становлення Фундації від початку відбувалось неофіційно, в очікуванні, коли Мінюст відкриє реєстр для державної реєстрації. Благодійницька активність реалізовувалась завдяки тісній співпраці з НЄЛЦУ, за сприяння якої волонтери фундації ввозили гуманітарну допомогу в Одеську область. Декілька років тому я був радником Голови Галацького муніципалітету з питань транскордонного співробітництва, й контактував із значною кількістю румунських діячів, а після 24 лютого багато з них відреагували на ситуацію та запропонували свою допомогу. Таким чином, у перші два місяці війни нами було здійснено майже 10 рейсів до гуманітарних хабів Румунії, через переправу Орлівка-Ісакча.

Починали з розподілу отриманої гуманітарної допомоги між підрозділами ЗСУ і тероборони, а також особами, що постраждали від війни. Загальний обсяг наданої через Фундацію допомоги у цей період склав понад €100 000, не враховуючи автівки, про які я вже казав.

На даний момент, завдяки компанії Кімонікс, Благодійний фонд «Європейська фундація для України» долучено до реалізації проекту USAID «Зміцнення громадської довіри» (UCBI III) для облаштування шелтерів. Зокрема, в Одеській області заплановано облаштувати п’ять шелтерів, а ще один – в Миколаївській. В найближчих планах – організація діяльності шелтеру та складу гуманітарної допомоги в смт Солотвино Закарпатської області. Там вже відкрито офіс Фундації та проводяться перемовини з місцевою владою.

Чому Фундація займається саме цим? Тому що в цьому є потреба, є звернення і від переселенців, і від громад, що їх приймають.

Фундація висвітлює кількість переданої допомоги на сторінці у Фейсбуку https://www.facebook.com/Foundation4Ukraine/

— Що для Вас є самим складним у цій роботі?

— Bcтигати .Bcтигaти записувати, щоб не забути допомогти. Встигати сказати «спасибі» тим, хто допоміг. Для нас це найбільш складне.

— Подейкують, що у волонтерському середовищі існують інтриги та конкуренція. Ви стикалися з цим?

 — Не стикався, не знаю, не беру участі, не підтримую. Вітаю партнерство. Є низка фондів, з якими ми чудово взаємодіємо, виступаємо партнерами у їхніх гуманітарних кампаніях. Є такі, що консультуються у нас щодо ведення документації, є такі, з якими ми консультуємося щодо збору коштів. У волонтерському середовищі не може бути конкуренції. Тут немає ступенів поважності. Кожен волонтер, кожен фонд, якщо він спрямований на допомогу постраждалим, на допомогу бійцям, на допомогу суспільству – це Добро. А добро пожирає зло. З війнами серед волонтерів не стикаємось. Ми знаємо одну війну, з якою стикаємося – це агресія РФ проти України.

— Як потенційний донор може перевірити, що саме цей фонд чи волонтер заслуговує на довіру?

— Це непросто. Я, наприклад, дивлюсь на людину, якщо її знаю, а якщо не знаю – дивлюсь на публічність діяльності волонтера чи фонду. Відкритість, публічність (не плутати з PR, адже це різне) – ось такими мають бути основні індикатори для доброчесності. А ще публічність повинна бути такою, щоб її було нескладно перевірити. Це право донора, суспільства й обов’язок фонду.

Волонтерство – це рух, який підпорядковується, в першу чергу, суспільству. Реалізується таке підпорядкування через відкритість роботи.

— З ким з фондів, волонтерських організацій Ви тісно співпрацюєте, чи є такі?

Ми партнерствуємо з Благодійним фондом «Тримай», Громадською організацією «Миру та добра», рухом «Калина». Вітаю діяльність фонду «Південний берег», який активно займається волонтерством ще з 2014 року. Знаю багатьох, співпрацюємо з небагатьма. Співпрацюємо з ОТГ, співпрацюємо з іноземними організаціями. Вітаю співпрацю, партнерство й відкритість.

— Якщо була б можливість звернутись до потенційного донора, благодійника персонально, що найголовніше Ви йому зараз сказали ?

— Давайте допомогу на те, що вас особисто турбує, що ви вважаєте важливим. Допомагайте стільки, скільки можете. Допомагайте й знайте: Добро знає ваші імена.